О, Боже мій, така мені печаль
І самота моя така безмежна,
Нема Вітчизни,
Око обережно обмацує дорогу між проваль.
Ото мій шлях повернення,
Чи не, ото мій шлях світ за очі,
Єдине: пробач мені, кохана Україно,
І, матере, не проклени мене.

Я геть подався шалом навмання,
Я геть подався стомлений од люті,
Рожеві сопки кригою окуті,
А понад ними чорне вороння.
І сліпне вечір,
Контур гір, немов з картону вирізаний,
Для декору,
І вся тобі дорога: вниз чи вгору,
Пішов туди, пішов туди, пішов...

І сліпне вечір,
Контур гір, немов з картону вирізаний,
Для декору,
І вся тобі дорога: вниз чи вгору,
Пішов туди, пішов туди, пішов...

О, Боже мій, така мені печаль...