Ти уже емігрант... В тебе інша заморська адреса,
Є на стіл що подать, не бракує, здається, добра.
Тільки знов пишеш ти: сняться все мені канівські плеса,
Знов приходить у сни батька-матері хата стара.

Приспів:
Емігрант, емігрант – незнайомі обличчя,
І минуле – неначе погасла свіча.
Емігрант, емігрант – тільки знов тебе кличе
Несхолола любов, калинова печаль.

В закордонне життя заплітав ти рожеву надію,
Говорив: заживем, бо там є все для серця і рук.
Ні, чогось там нема... Бо рве душу всякчас ностальгія –
Не хвороба, але найболючіша мука із мук.

Приспів

Я тобі не суддя... Ти не перший і ти не єдиний...
Може, час пролетить, і зігріють принади чужі.
Тільки хочу, щоб знав – залишається все ж Україна
Для молитвенних слів, для останнього зблиску душі.

Приспів