Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, неси та гуляй!
Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою к собі ожидай."

Приспів:
Лучше було, лучше було б не ходить,
Лучше було, лучше було б не любить,
Лучше було, лучше було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать. (весь куплет – 2)

Вийшла, руки заломавши і тяженько заплакавши:
"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!
Не хочу я нікого, тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій миленький, а все пропадай".

Приспів

"Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче,
Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!".
Свиснув козак на коня: "Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся через три года!"

Приспів (3)