Їхав козак на війноньку,
Сказав: "Прощай, дівчинонько,
Ой прощай, дівчино чорнобривонько,
Бо їду в чужу сторононьку.

Їду в чужу сторононьку,
Ой їдь, мій миленький чорнобровенький,
Та й повертайсь на Вкраїну.

Дай мені мила хустину,
Може, я в бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину".

Легше в могилі спочину,
Ой на тій могилі чорненький ворон
Сидить смутненький та й кряче.

Сидить смутненький, та й кряче,
Ой ніхто не чує, ой ніхто не бачить,
Де лежить тіло козаче.

Де лежить тіло козаче,
Ходить дівка Галя щовечора плаче,
Де лежить тіло козаче.