Ой, Боже мій милий, з високого неба
Вислухай молитву мою.
Возьми мою душу на небо,
А тєло в сирую землю.

Насипте на мене високу могилу –
Травою вона заросте.
Посадіть ви на неї червону калину –
Вона навесні розцвіте.

Пташки будуть до неї прилітати
І будуть калину клювать.
А я, сиротина, як в полі билина,
Там буду одна (один) спочивать.

Колись мої ножки по світу ходили,
Так бистро года пролетять.
Колись мої ручки так тяжко робили,
А зараз лежать на грудях.

Колись мої глазки так зорко гляділи,
А зараз закриті лежать.
Як тяжко лягати в сирую земельку,
І більше родних не видать.

А ви, мої рідні, знайомі і близькі,
Приходьте мене навіщать.
Червону калину на моїй могилі
Своїми сльозьми поливать.