Не так тії вороги,
Як добрії люди –
І окрадуть, жалкуючи,
Плачучи, осудять.

І попросять тебе в хату,
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись.

Щоби із тебе сміятись,
Щоб тебе добити...
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.

І попросять тебе в хату,
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись.

А тії людоньки, людоньки добрії
Знайдуть тебе всюди
І на тім світоньку
Тебе не забудуть.