Понад нашим яром
Пшениченька ланом,
Горою овес!

Чом не до любові,
Чом не до розмови,
Козаче, живеш.

По вулицях ходиш,
Доріженьку топчеш,
Голос подаєш.

Обсади ж ти, мила,
Голубонька сива,
Вишеньками двір.

Уже я садила,
Уже поливала,
Не приймаються!

Уже я любила,
Уже розлюбила,
Не влюбляється!