Чого ж вода каламутна,
Чи не хвиля збила?
Чого ж і я така смутна,
Чи не мати била?

Мене мати та й не била –
Самі сльози ллються:
Од милого людей нема,
Од нелюба шлються.

"Прийди, милий, подивися,–
Яку терплю муку!
Ти хоч в серці, та од тебе
Беруть мою руку.

Спіши, милий, рятуй мене
Від лютої напасті!
За нелюбом коли буду,
То мушу пропасти!"