Ой пила, пила та Лимериха на меду
Та й пропила свою дочку молоду.

"Ой хто купить цебер меду і вина,
Того буде Лимерівна молода".

Обізвався та Шкандибенко на меду:
"Ой я ж куплю Лимерівну молоду.

Ой я куплю цебер меду і вина,–
Нехай буде Лимерівна вже моя...

У неділю ранесенько, до сонця,
Та й плакала Лимерівна в віконця:

"Ой загину, моя матінко, загину,
Бо не люблю Шкандибенка, покину.

Наступає, моя матінко, темна ніч:
Ой не люблю Шкандибенка, піду пріч."

"Ой коли любиш, моя донечко,– вінчайся,
А не любиш, дитя моє,– цурайся!"

Ой побігла Лимерівна горою,
А за нею Шкандибенко в погоню.

Ой догнав він Лимерівну та й не б’є,
Тільки ж її словечками картає:

"Ой чого ж ти, Лимерівно, пішки йдеш,
Та чи в мене вороних коней не маєш?"

"Ой хоч же є вороні коні, то твої,
Та і сам, молод, не до мислоньки ти мені".

"Ой чого ж ти, Лимерівно, боса йдеш,
Десь ти в мене черевичків не маєш?"

"Ой хоч же є черевички, то твої,
Та й сам, молод, не до мислоньки мені".

"Ой чого ж ти, Лимерівно, в свиті йдеш,
Та чи в мене дорогих суконь не маєш?"

"Ой хоч є дорогі сукні, то твої,
Та й сам, молод, не до мислоньки мені".

Ой побігла Лимерівна тернами,
А за нею Шкандибенко конями.

"Ой дай мені, Шкандибенко, гострий ніж
Повиймати чорний терен з білих ніг".

Не влучила Лимерівна в ніженьку,
Та влучила Лимерівна в серденько:

"Кипи, кипи, моє серденько, на ножі,
Аніж в того Шкандибенка на дворі!"

Ой як узяв тую Лимерівну до двора:
"Ой одчиняй, моя матінко, ворота!

Ой одчиняй, моя матінко, ворота,
Я везу тобі невісточку п’яненьку."

"Ой од чого, мі синочку, впилася?
Ой од чого, моє дитя, впилася?"

"Ой упилась, моя матінко, од ножа,
А заснула, моя матінко, край коня".

"Ой не вези у двір її, не вези,
Та вези ж її, мій синочку, до тещі".

"Ой одчиняй, моя тещенько, ворота,–
Я везу тобі дочку твою п’яненьку."

"Ой од чого, мій зятеньку, впилася?
Ой од чого, дитя моє, впилася?"

"Ой упилась, моя тещенько, од ножа,
А заснула, моя тещенько, край коня".