Журба ж мене сушить,
Та журба ж мене в’ялить,
Та журба розпроклята
Із ніжок ізвалить.

Та я ж тій журбі
Та й не піддаюся,
Як до шинку доберуся,–
Горілки нап’юся.

Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю другую,
А чи не забуду
За журбу тяжкую?

Ой вип’ю я чарку,
Ой вип’ю я п’яту,
А чи не забуду
За журбу прокляту?

Чогось мені, братці,
Та й горілка не п’ється,
Та коло серця мого,
Як гадина в’ється.

Коло мого серця,
Як гадина в’ється...
Та помер батько й мати –
Сирота ’стається.

Ой піду я до брата,
Брат мене приймає,
А братова жінка
Скрива поглядає.

"Ой жінко моя мила,
Не поглядай скрива,
Бо їдну сестру маю,
Та й та нещаслива!"