Ой на гору козак воду носить,
Дівчинонька козаченька просить:
"Козаченьку, мій соболю,
Візьми мене із собою,
Помандрую я з тобою!"

А мій милий – та й на гору, на круту,
А я його оченьками проведу,
Оченьками каренькими,
Брівоньками рівненькими,
Слізоньками дрібненькими.

Не сама ж я по садочку ходила,
Козаченька за рученьку водила,
Цілувала-милувала,
До серденька пригортала,–
Я ж думала, що він буде мій!

"Козаченьку, ти сухотонько моя,
Кажуть люди, що не буду я твоя!
Кажуть люди, сама бачу,
Не раз, не два на день плачу:
Я ж думала, що ти будеш мій!"