Ой ішов я штири милі лісом,
Вона мене кликала:
– Ой вернися, мій милий кришталю,
Чим же я тя вгнівила?

– Вгнівила-с м’я, молода дівчино,
Дуже тяжко вгнівила,
Як я був’єм під твоїм віконцем,
То ти мала іншого.

– Ой не мала, мій милий соколе,
Ой не мала, не мала,
Він просив м’я розмарину квітку,
Я му вікном лодала.

– Ой не треба, молода дівчино,
Цвіт калину ламати,
Ой не треба, молода дівчино,
По двох нараз кохати.