Йшли бійці до бою та й через поля,
Всі вони кричали: "Прощай, Україна!"

Йшли бійці до бою через долину,
Не один покинув вірну дівчину.

Ой там старий батько окопи копав,
Він здалека бачив, як боєць упав.

Сам собі не вірив, ні своїм очам,
Як надійшов ближче,– сина упізнав.

– Чи ти, сину, ранен, чи вбитий лежиш?
Відкрий, рідний, очі, на світ подивись!

– Я, батьку, не ранен, а вбитий лежу,
Візьми штири дошки, збий мені труну.

Візьми штири дошки, збий домовину,
Посади на гробі красну калину.