Ой стоїть дубок, (2)
На вільху похилився,
Молодий жовняр (2)
В арешті зажурився.

Ой чого, дубе, (2)
На вільху похилився,
Ой чого, жовнір, (2)
Так гірко зажурився?

– Ой як же мені не хилитися,–
Буйненький вітер віє,
Ой як же мені не журитися,–
Само серденько ниє.

Судили мене (2)
Панове отамани,
Присудили ми (2)
На ніженьки кайдани.

А як підійшли дві дівчиноньки
Та й заговорили –
Кайдани впали, (2)
Двері ся отворили.