Ця дорога – в нікуди,
Та, якою йшли жиди,
Чи до пекла, чи у рай,
Чи у свій біблейський край.

Як скотилася сльоза
За розп’ятого Христа,
Скільки їх у тім раю.
Та у Бабинім яру.

Сірим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.

Як злилася та сльоза
Із кров’ю вбитого жида,
Покотилася вона,
Аж до ніженьок Христа.

А тим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.

Довгим шляхом в нікуди,
Тим, яким ішли жиди,
Полем, білим від кісток
Йде засмучений Христос.

Сірим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.
А тим попелом щиро всіяна,
Повесні земля вкрита квітами.