Одна:
Ой, йой, йой, йой!
Що я, бідна, учинила,–
Кострубонька розгнівила!
Прибудь, прибудь, мій Кострубе,
Більше того вже не буде.

Діалог:
Одна. Добрий день!
Всі. Доброго здоров’я!
Одна. Чи не бачили мого Кострубонька?
Всі. Бачили.
Одна. Де?
Всі. Пішов до міста.
Одна. Чого?
Всі. Черевички купувати.
Одна. Кому? Мені?
Всі. Ні! Сестрі моїй!

Гаївка повторюється спочатку, але замість черевичок називають хусточку, спідничку, коралі і т. д. За останнім разом діалог звучить так:

Всі. Бачили на цвинтарі.
Одна. Чого?
Всі. Помер.

Дівчина, що питала про Коструба, бере лозину, яка символізує Кострубонька, кладе її на землю і співає, пританцьовуючи. Всі теж підспівують і підтанцьовують.

Рученьками присипала,
Ніженьками притоптала.
Ніженьками туп, туп, туп, туп,
Лежи, Кострубе, тут, тут, тут, тут!
Лежи, лежи, а би-с не встав,
Бо до мене другий пристав.
Через твою, Коструб, яму,
На другого тепер гляну.