– Ой вбери мя, милий,
В вишиту сорочку.
Поховай мя, милий,
В вишневім садочку.

Ой убрав миленьку
В вишиту сорочку.
Поховав миленьку
В вишневім садочку.

А в неділю рано
Ще сонце не сходить,
Як милий з другою
По садочку ходить.

– Ой милий, миленький,
Що то за могила?
Що я си до неї
Білі ніжки збила.

Мила моя, мила,
То не є могила,
То є похована
Моя перша мила.

– Ой милий, миленький,
Нащо ї ховати,
Було, як ту суку,
В фосі прикопати.

– Мила моя, мила,
Добре що-с сказала,
Тепер буду знати,
Як тебе ховати.

– Ой устань, миленька,
Встань, чорнобривенька,
Бо ся поз’їздила
Родина близенька.

– Як ся посходила,
Най си посідає.
Маєш другу жінку
Най ти пригощає.

– Ой устань, миленька,
Встань, чорнобривенька,
Бо ся поспускала
Худоба дрібненька.

– Як ся поспускала,
Най си полягає.
Маєш другу жінку,
Най ти повпинає.

– Ой устань, миленька,
Встань, чорнобривенька,
Бо ся розплакала
Дитина маленька.

– Як ся розплакала,
То візьми на руки.
Піди у садочок,
Виломи їй букет.

Виломи їй букет
Та й рожеву квітку.
Забав, загалякай
Маленьку сирітку.