Весна – за зимою, літо – за весною,
Я – за батьком, мій син – за мною.
Битими шляхами, кручами-ярами
Пролягла дорога від землі – до Бога.
Радощами, бідами, голодом, обідами,
Ранковою росою, дівочою красою.
По душі людській, суєті мирській,
По руках кривавих...
Життя котиться колесом.

Брали руками святість та посміхались в очі,
Як розгубили якість, в кількість складали ночі,
Бігли до сонця діти, повиростали швидко,
Заросли терням квіти...
Ми загубили Слово, наші зміліли ріки,
Ми забуваєм мову, псуємо кров навіки,
На захід йдем містами, землю свою лишаєм,
Чи то на довго з нами радість у чужім краю?
А в своїм ріднім краю біль розриває душу,
Я все віддам, що маю, і все зроблю, що мушу.
В тім твоя слава, і твоє прокляття,
Чужа держава, рідне багаття...

По байдужості
Життя котиться колесом,
По словах любові та по зрадах
Життя котиться колесом,
По молитвах та по прокльонах
Життя котиться колесом,
Життя котиться колесом...

По материнських сльозах та руках
Життя котиться колесом,
По старих та нових богах
Життя котиться колесом,
Через мрії мої та розпач
Життя котиться колесом,
Життя котиться колесом...