Ой чого я нещаслива, нащо мені жити?
Воліла б я з діточками в сирій землі гнити.
Маю мужа в Америці, десять літ немає,
Ні до мене, ні до дітей вже ся не признає.
– Бійся Бога, чоловіче, що тобі ся стало,
Чи це, може, в Америці паперу не стало?
Ні до мене, ні до дітей листа не напишеш,
Чи ти вже ся в Америці навіки залишиш?
Ті доляри, що ти прислав, я їх не пропила,
То я діти годувала, ще й поля купила.
– Мама поля накупила, поставила хату,
Та приїздіть вже додому; наш рідненький тату.
Усі діти мають тата, ми тата не маєм,
Як приїде тато домів, ми ся не пізнаєм.
– Мої діти, як сироти, тебе виглядаєм,
Каже мама,– маєм тата,– ми тата не маєм.
Мої діти рідненькії, тато вас не знає,
Бо наш тато в Америці другу маму має.