Чом дуб не зелений,– бо го туча збила,
Жовнір невеселий,– доля нещаслива.

А як же я маю веселенький бути,
Любив я дівчину, тяженько забути.

Любив я дівчину за півдруга рочка,
Ніж ся не дізнали вороженьки з бочка.

А як ся дізнали, дівча відобрали,
Мене молодого до войска забрали.

Взяли мя до войска, як пташка з дубини,
Жаль було лишити молодой дівчини.

Чекай ти, дівчино, горе тобі буде,
Як підеш від мами медже чужи люде.