Калинка, калинка, верхом червоненька,
За добрим шугайом жена молоденька.

Сієся, сієся татарка по лісі,
Сієся лелія для мого фраїра.

Там на горі студня і відро, і відро,
А мого милого нізвідки не видно.

Ішов мій миленький, ани ся не видно,
Лем му за дроженьку білих ніжок слідно.

Вербуют, вербуют гузаре на коня,
І я ся звербую, фраїречко моя.

Хлопец я си, хлопец, годував мя отец,
Годувала матка, цісар до остатка.