Юж сонечко зашло за високу гору,
Засвітив місячок до нашого двору.

Засвіт мі, місячку, на узку дражечку,
Піду одвидіти свою фраїречку.

Бо она так думат, же єй не любую,
А я на м’ясниці взяти єй рихтую.

Вершком, мила, вершком, а я піду крайом,
Там ми ся зийдеме під зеленим гайом.