Высока могила, зъ вітромъ говорила,
Якбы мене кто розъоравъ жито бымъ зродила.

Найшла ся дівчина, зъ чорными очима,
Розъорала могилочку ше й заволочила.

Гей на горі жито, на долині жито,
Гей тамъ въ поли, край дороги, тамъ жовняра вбито.

Вбито его вбито, затягнено въ жито,
Червоною китайкою біле личко вкрито.

Приходила дівчина, зъ чорными очима,
Подоймила китаечку та й заголосила.

Устань жовніръ, устань жовніръ молоденькій,
Ходитъ блудитъ по доброві твой конь вороненькій.

Та най же онъ ходитъ, та най же онъ блудитъ,
Прійде така годиночка, шо онъ мене збудитъ.

Та най же онъ ходитъ, та най онъ пасется,
Прострілена головочка вже не подоймется.