Встаю я скоро сьвіт,
Подивлюся на подвіря: лише слід,
Де ковані залубниці стояли,
Де вороні конички їржали,
Тоті ж мою Марисечку взяли.
Чи я тобі, мамко, не дитятко?
Що ти мені даєш прички,
Против темної нічки.
Дай же мені, мамко, соловятко,
Аби мені раненько щебетало.
Щоби мене раненько пробуджало;
Бо чужая матіночка не збудить,
Хиба піде до сосіди, посудить,
Оте ж моя невістиця такая,
Як у лісі колодище гнилая.