– Скажи мені, мамо, де іде сонце спати?
– За високу гору, золоту комору.
– А хто йому стелить на білій постелі?
– Он, бачиш? Зіронька вечірня, гарна, як царівна.
– Хто ж його колише – усе тихо-тихо?
– Соловей – піснями, тиха нічка – снами.
– А які сни має, коли засинає?
– Сняться йому квіти, що вдень на них світить.
– А хто його збудить, як світати буде?
– Пташечки веселі збудять із постелі.
– А на що, як встане, то найперше гляне?
– На дітей, серденько, чи встають раненько.