Предвічний родився пред літи,
Хотячи землю просьвітити:
Щоб нас із тьми ізвести
І до сьвітла привести
Заблудших.

Нове Він літо начинає,
Новий Цар царя побіждає!
Убого ся народив,
Богатого засмутив
Ірода!

Як Сина породила Панна,
Падає в Єфезі Диянна?
Пізнай Бога храмино,
Веселися дружино
Христова.

Привикай, Діво, повивати,
Не перестань, старче, пильнувати
Сотворителя своєго. –
Знають Царя нашого
Бидлята.

Повнота місячная була,
Як Діва Сина породила,
Цілую ніч сьвітити,
Волю Єго повнити
Мусіла.

А зьвізда царям сьвітила,
З дарами в вертеп проводила;
Витали Го пастирі,
Потім прийшли і царі
К Царю всіх.

Ірода злобного минули,
Иншим путем повернули.
Радуються три царі,
Що вернули здорові
З дороги.

А Ірод з того засмутився,
Що Христос Господь народився;
Казав Єго шукати,
По всій землі питати,
Для зради.

Іродияни всі смутяться,
В Єгипті боввани крушаться!
Ангел у сні сказує,
Що ся Ірод готує
На Христа.

А Йосиф в Єгипет сховався,
І Христос в руки не дістався,
Тим ворогам завзятим,
Іродійцям проклятим,
З Єгипта.

Іродови не уподобімся,
Ми вірні Христу поклонімся,
Щоб від гріхів заховав
І нам царство дарував
На віки.