Якось народ зібрав синод
І так постановили
Що є таки мученики
Зробімо ж їх святими
А ти сказав, ну що ж тоді
Всі засоби хороші
Ти урну взяв і по воді
Умить розвіяв мощі

Тебе судили опісля
Всі мудреці в порфірах
Вони устами немовля
Оголосили вирок
За те, що ти роздмухав дим
Ясновельмож і святош
Ти будеш вічно молодим
І вічно п’яним також

Приспів:
І ходить по світу, вселяючи страх
Заплаканий хлопчик із бутлем в руках
Життя покосилось і йде шкереберть
Йому наймиліші тверезість і смерть

Немов почесного гінця
Тебе приймають всюди
І неодмінно по вінця
У бутель плещуть люди
А ти волаєш навздогін
Не треба більше, досить
Ніхто не чує, ти один
У ніч ступаєш босий

Приспів