Мамо моя, Маріє,
Тільки Тобі одній
Горе приніс месія –
Син неслухняний Твій.
Міг врятуватись, мамо,
Міг натворити див –
І гендлярем до храму
Сам би тоді ходив...

Міг відректись від неба,
Жив би собі, як всі.
Скільки людині треба –
Хліб, і до хліба – сіль...
Я б теслював, чи сіяв,
Чи лікував людей;
Що їм якийсь месія –
Схиблений іудей!..

Мамо, жарино болю
В попелі душ людських!
Поки Ти світиш – доля
Ще не покине їх.
Я ще повернусь, мамо! –
Прийде судити час
Тих, що стоять між нами, –
Тих, що з’єднали нас.

Мамо, плакуча вербо,
Кожну сльозу Твою
На діамант оберну,
Перетворю в зорю,
Серцем торкну – зігрію,
Зніму вустами з вій...
Мамо моя, Маріє,
Бог я чи Син, я – Твій!