Боже мій – я ж, їй-Богу, не злий,
Просто я ще не знав, що Ти – Бог.
А якби я це знав, Боже мій, –
Був би щедрим, гостинним за двох!

А тепер – ні кола, ні двора,
Битий шлях – спекота чи зима,
Не приймають ні брат, ні сестра,
Навіть мати мене не прийма...

Боже мій, я простий ремісник –
Я ж не тямлю в політиках влад.
Кажуть: "Цькуй!" – я цькую, я так звик,
Я ж не мудрий, як Понтій Пілат.

Кажуть: "Плюй!" – в кого скажуть, плюю.
Кажуть: "Бий!" – першим камінь знайду...
Я так дбав про родину свою,
А тепер – сам по світу іду...

Боже мій, замала голова,
Щоб збагнути, чому і за що...
Чи той хрест я погано збивав?
Чи не тих дав Каяфі дощок?..

І тепер – ні кола, ні двора,
Вічний шлях – спекота чи зима,
Не приймають ні брат, ні сестра,
І земля вже мене не прийма...