Ой зацвіла калинонька зрісна,
Ходить жовнір до дівчини спізна.
– Ти, жовніре, не ходи до мене,
Бо неслава на тебе, на мене!
– Гей, я жовнір неслави не боюся,
Кого люблю, стану розмовлюся,
Котру люблю, з тою поберуся!
Як я буду в війні пробувати,
Хто ж мні буде сорочечку прати?
– Гей, як підеш горі долиною,
Там стоїть прачка над водою.
– А як буду на війні вмирати,
Хто ж ми буде рани полокати?
– В чистім полі дрібний дощик січе,
То він тобі рани виполіче!
– Як мя будуть у землю ховати,
Хто ж ми буде над гробом плакати?
– В темнім лісі чорний ворон краче,
Той тобі над гробом заплаче.