Ой пішов мій Івасенько ба в поле орати,
Забув собі Івасенько на полуднє взяти.

Оре, оре Івасенько та з стареньким дідом:
– Нема мої миленької з раненьким обідом.

Пригорав Івасенько до густого лому,
Пустив воли на полуднє, сам пішов додому.

Ой приходить Івасенько до своєї хати,
Питається своїх дітей: "Де вам, діти, мати?"

– Пішли мама, татунечку, та в гай по телята,
Та вже нам так відповіли, що не наші мати.

Подивився Івасенько до нової скрині –
Нема суконь, нема грошей, та й нема ґаздині.

Вдарився йа Івасенько по полах руками:
– Діти ж мої дрібненькії, що робити з вами?

– Ой татуню, татунечку, якось тото буде,
Та в вас жінка буде друга, нам мами не буде!

Ой татуню, татунечку, не журіться нами,
Ми підростем, в службу підем та й будемо сами!