По стерні та спиною, розпанахав шкіру в кров,
Танцювала, малювала, цілувала і знов.
Вітром в полі тінню з ночі, в сирбу завела.
І я знову мов кіт м’яукав біля воріт.
– Лапав, лапту-бу дав би, була б і дав би...
Голі долі на долоні – то вино,
В українськім рок-енд-ролі – в полі – ей-но!
М’яли м’яту не боялися, і не хотіли спати,
Віщувала мати з хати, ой не потрапити б за грати.
Грати, брате...

Я знов пірнув в тебе вологу, всміхнувся туман,
А хто приймать буде пологи? – жага по тілам.
Тобі з берез налити соку – мені кори завари,
Мені у блюзі, мов собаці у пилу з тобов біжи...

За струною, мов абеткой, погнав у лиман,
За словами-гопаками, в поклони степам,
Закортіло ласувати мов ті маляти –
Заходилися стрибати і стогнати і співати...