Слову буде тісно, а думкам просторо –
В дзеркалі праміста я короткозоро
Окидаю оком зміну власних втілень –
Кожне з них знайоме, кожне зрозуміле.

Золоті корови, схожі на жертовних,
У лісах лютує дикий підполковник –
Треба вполювати бісову тварину
(У її пащеці не один загинув)

Приспів:
Все тепер колишнє – крига затонка,
Мабуть, це остання в просторі ріка,
Де у ямах темних за ковток води
Б’ються між собою види і роди.

Ось ідуть мисливці, спиртом розігріті,
В дула їх берданок заглядає вітер:
Брейгелівські типи, український сприт,
Дивовижну силу має чистий спирт.

Через синє поле геральдичний заєць
Від рушниць мисливських срібно утікає,
Втім, це не завадить боязкій істоті
Осягнути духом переваги плоті.

Приспів

Так минає Всесвіт, так минає ніч,
Дзеркало подібне до діри в стіні,
Друзі ходять колом, – їх ціла юрма,
Їм чомусь здається, що мене нема.