Виконавець: НеВада
В останній день, коли Земля
Ще пам’ятає люду ім’я,
Лише тоді і ти і я
Отримаємо крила й пір’я.
І, мабуть, тільки тоді віднайдемо нас...
І на хвилину до небес
Я притулюся, мов дитина,
Нехай бо навіть весь світ щез,
У мене все одно є сила.
І хочу я перемогти,
І я збираюсь стати трохи ліпшим...
А от коли настане час
Збирати врожаї здобутків,
Я пригадаю, як щораз
Ночами був в полоні смутку.
Але тепер я наче птах,
Але тепер нарешті я є вільний.
По зорях відшукавши шлях,
Я обійду старі кордони,
Тим хто не вірить – зірву дах,
Чи з глузду їх зведу поволі.
Але до поки я іще не знаю як...
В останній день, коли Земля
Не схоче бачить люду очі,
Почнуться справжнії жнива,
І щось у серці залоскоче.
Але тоді вже я є птах,
Але тоді нарешті я є вільний.