Батьку любий, рідний ти мій!
Вже син посивів давно твій.
Життя так нестримно пливе –
Спогадами серце живе:
Про сад квітучий у селі,
Де дітьми бігали малі;
Як нас до школи проводжав,
З любов’ю щепи прививав.
Батьку любий, вчителю мій!
Прошу, хоч на мить повернись,
В саду поміж яблунь пройдись.

Дітей навчив ти любити
Серце всім друзям дарити.
Миру їм, щастя бажати,
Землю рідну шанувати.
Немов би учора було –
Кудись із вітром загуло...
Лишилась в серці туга, біль,
А між думками – заметіль.
Молю, хоч на мить повернись,
Батьку любий, вчителю мій.
Вдячний долі – син бо ж я твій!