Вечір лишить на іклах кривавий свій слід
Зазирає у вікна вовчиця-зима
Роздер пазуром чорним короткий свій вік
Хижо шкірячись боком посунув у сніг
Срібний місяць шкіру здере зі спини
Старим покручем сивим бредеш між дерев
Дико мружиш свої лихі очі-вогні
Хтось не верне додому із хащі тенет
І завиєш, як вітер в нічну порожінь
Роздираючи темряву вщент на шматки
І вторують луною тобі зза лісів
Лютим мороком ночі примари-вовки