Ходила Ївга тонкою криго’в
Закрила очі, тремтить нога
Вечірнє сонце сліпило білим
Тріщить непевний лід – іде луна
Аж десь нанесло вітом ворони
Здійняли галас, аплодують крильми
Чекать недовго – он крига скресла
Ївга сліпицею прямує туди

Рипіли снігом непевні кроки
Заклякло серце криком назад
Як усим тілом в холодну воду
Чіплялись нігті за все підряд
Чорна ріка зайшлась кругами
Затанцювала у вирі крутім
Пішла крига весняним співом
І тільки хустка Ївги маком по воді