Сонце здіймає свої знамена
І шириться ранок бринить небосхил
Світло й пітьма зійшлись на цім полі
Лицем ко лицю один на один
І сяють у променях, аж сліпить очі
Ангельські крила і гострі мечі
А супроти них чорні вершники ночі
В очах у них полум’я в руках списи
І гримнуло луснуло прадавнє небо
Дві хмари схопились в кривавій борні
Одна срібно-біла, другая, як сажа
І кіптява сипле на трави хмільні
І падає в роси то ангелів пір’я
То демонське сім’я і чорна зола
І бути їм разом у вічнім двобої
Не буде гори ні добра, ані зла