Той, хто хотів ніким не бути
Блукати тінню поміж тіл
Лиш голоси оманні чути
Забути тих, хто поряд з ним

Щоб собі вигадать прощення
За те, що він такий один
Ідеї, наміри, натхнення
Кололи очі наче дим

Той, хто не вартий, не страждає
На забобонності душі
В лайні живе, в лайні вмирає
Не залишаючи і тлі

А той, хто вартий, розуміє
Що слабкість духу грає з ним
І він встає, на поклик мрії
На виклик ідолом святим