Ти плачеш на будинку під лапатий сніг,
Волосся закрило очі у формі модних стріх.
Усі давно вже прикрили вікна, а сходи самоти.
Усім не треба почути вітер, мабуть, лише тобі.

Не мокни, а витри сльози на своїх щоках.
Не лишай своє волосся у чужих руках.
Кільця диму із цигарки прошу не вдихай.
Ти надто вільна, візьми за барки свій химерний край.