Не мій кумир лякливий кріт
Я хочу жити, хочу здобувати світ
На цій землі я залишити хочу слід
Я втілить мушу заповіт

Не йти до зайди на поклон
І не чекать свого народу похорон
І говорить лише мечем, списом зі злом
Іти шукать новий вогонь

Не зкраю я зведу свій дім
Аби в запічку було затишно у нім
Серед пустель і Богом проклятих осель
Свою зведу я цитадель

На вітер слів я не пущу
Бо спрагла діл земля як в засуху дощу
І моя мрія духу не полон
А лиш наказ, лише закон

Самому знаю – не дійти
Хтось має право довести нас до мети
І я до послуху своїй старшині звик
Для когось я так само провідник

На самоїдство тратить час
Нам не велів Бог, нам не велів Тарас
Лише зусиллям волі дорогой ціной
Захочу й буду я герой