Тяжко стогне земля,
Крук у небі.
Рани змиє вода –
Нема і не треба нам.
Ми зможемо жити так,
Ми змушені.
Всі побачили в небі знак, всі спокушені ним
Спокушені...

Всі згадали, та вже не треба,
Всі згадали та час забути
Кров у полі та крук у небі,
А інакше не мало бути.

Дощ давно омина поле бою,
Літописні слова повні болю
Там, де сонце зійде тінь від храму,
Пам’ять в серце ввійде хрестами, хрестами.

Всі шкодують, що снів немає,
Всі сумні, та не хочуть спати.
Всі раби вже давно повстали,
Час і нам очі підійняти...

Нас загублять віки – це спокута,
Владний порух руки
Віра скута ярмом
І всім нам вже час у бій до смерті,
Пам’ять віра і наші сни –
За все це варто вмерти нам!
За все це варто вмерти нам...