Під облачком явір похилений
На нім сидит пташок премилений.
Чуєш, милий, як той пташок співат,
Же з любови нич добра не биват.

Ци та любост єст од Бога дана,
А чи може дьяблом підшептана,
Хоц би не хтів, то мусиш любити,
Хоц би не хтів, а мусиш терпіти.

Ми ворожка давно ворожила,
Же мя згубит хлопец чорнобривий,
Же не буду видіть за ним світа,
Аж проминут мої млади літа.

Під облачком явір зеленіє,
Чуєш, милий, як тот вітер віє,
Може вирве його з коренями,
Ой мій милий, што ж то буде з нами.