Час – розпечена лава невпинна
розчавить собою міста і сади,
лиш острови вічного радості
підносяться високо, понад усім.
Там можна торкнутися хмари біленької,
змочити ноги в небесних озерах,
випити вина з лазурового келиху,
лазурового келиху вічної радості.

Буде ще час, зберуться всі люди
просити прощення в неба й в землі,
дайте нам шлях, від горя до радості,
ми впевнені хтось з нас зможе дійти,
ми віримо в те, що десь вони є,
ті острови вічного радості,
підіймемось понад усім,
і вип’ємо вина з лазурового келиху.