В місті Гусятині новина сі стала:
Пані пана мала, Петруся кохала.

Пані пана мала, Петруся кохала,
По три-штири рази за ним посилала.

Найвірніший слуга додивився того,
Зачав доганяти пана молодого.

Догонив він пана на тесовім мості:
– Вертай, вертай, пане, пані має гості.

– Ой слуго ж, мій слуго, не кажи ми того,
Альбо моя пані роду не такого.

– Ой пане ж, мій пане, як ми то не віриш,
На своїм подвір’ї мені в серце стрілиш.

Подивився Петрусь в горішню квартиру:
– Пані ж моя пані, я з тобов загинув.

Узяв пан Петруся попід білі боки,
Кинув пан Петруся у Дунай глибокий.

Плавай, Петрусь, плавай від краю до краю,
Було не любити молоденьку паню.