Прощався стрілець зі своєю ріднею
І зібрався в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Ми йдем в бій за свою перемогу.

А вітер колише зеленую траву,
Молодий дуб додолу схилився.
Листя шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

Ой, коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу не вкритий.
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу убитий.

І скажи ти, коню, і сестрам та й браттям,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу за ідею свою,
Чорний крук наді мною закряче.