Загубилось небо – не знайти.
Тільки землі, ріки і гірські хребти.
Заховалось сонце у вулкана піч.
Загубився місяць, загубилась ніч.

На загублених деревах спить печаль.
Скрипку загубив старий скрипаль.
Закував водойми сірий лід.
Загубився білий світ.

Приспів:
Треба вище, трохи вище,
Треба тільки захотіти.
Треба вище, трохи вище,
До вершини полетіти! (весь куплет – 2)

Перекотиполе, біжучи до моря,
Зупинись, зі мною трохи поговорим!
На вітрилах степу спалахами часу,
Бігли в ніч до лісу шукаючи розраду.

Бігли дні і ночі, бігли через літо,
Через біди й горе трохи порадіти.
Посидіти трохи, дати втомі спокій,
Заховатись глибше в тиші колисковій.

Пустили по вітру попіл світанків,
Обвуглені стовбури ночі на згадку.
Обвуглені стовбури вдень оживають,
За день відцвітають і засинають.

Приспів

Треба вище, трохи вище,
Треба тільки захотіти.
Треба вище, трохи вище,
До вершини полетіти!

Понестись до гір високих,
За небеса вхопитись,
Перейти глибокі прірви,
Щоб з вершини не скотитись.

Треба далі, бігти далі,
Хоч назад покличе страх,
Треба бігти, бігти далі,
А стояти – значить крах.

Ураганом прокотитись,
Пролетіти між вітри,
По пісках сипучих,
Під колючим дротом проповзти.

Пустили по вітру попіл світанків,
Обвуглені стовбури ночі на згадку.
Обвуглені стовбури вдень оживають,
За день відцвітають і засинають.

Приспів