Не плював я в лице нікому,
Не кидав камінням в спину.
Приходив самотній додому,
І думав про щось безупинно.

Від думок я тих божеволів,
Дні губив в повсякденності часу,
Але як на подяку натомість
Так не втік від життя я ніразу.

Напивався, що втрачав свідомість,
І шукав рятунку повсюди,
Щоб сховатися від душевної болі,
Яка розривала груди.