Ношпа закінчилась, скінчився аспірин,
З’ївся увесь валідол,
Я ж тобі, милая, к 8-му березня
З осини витесав кол.

Ти не лякайся, що кіл цей осиновий,
І не ховайся в пісок,
Як заховаєшся – я ж тоді запросто
Витешу довший кілок.

Шось ти, коханая, вкрай зажурилася,
Ясний твій погляд поник.
Я розумію, що запах не нравиться, –
Але ж я люблю часник.

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки,
Мила, як ти не тремти, –
Я принесу тобі трохи свяченої
З йонами срібла води.

Вже незабаром зійде ясне сонечко
І защебечуть пташки,
Промінь зблисне – і від тебе не лишиться
Навіть прямої кишки.