Настала осінь, тиха і сумна.
Бредем, за руки взявшися мов діти.
І ти зриваєш придорожні квіти —
Я ж слухаю, як журиться вона.

Настала осінь — тиха, золотава.
Вогонь погаслий в серці ми ворушим —
І линуть на колінах в небо душі,
І молиться земля, і лине “Аве!”

Стрекози золоті туди-сюди
Снують самотньо дзеркалом води...
Самотній в лісі мох, плоди зів’ялі...

Настала осінь... Я, кохана, хочу
Цілунків у тужливі твої очі
Й розвіяти усі твої печалі.

Настала осінь... Я, кохана, хочу
Цілунків у тужливі твої очі
Й розвіяти усі твої печалі.